Відсутність в рамковому Законі України «Про страхування» (далі – Закон про страхування) визначення поняття “обов'язкове страхування” призводить до подвійного тлумачення можливих випадків його застосування. Можна припустити, що види обов'язкового страхування, що визначені в статті 7 Закону про страхування, є виключними випадками, коли громадян та суб’єктів господарювання зобов’язують укладати договори страхування.
Однак, існує усталена практика на ринку страхування, яка вказує, що стаття 7 Закону про страхування містить ті види страхування, здійснювати які можуть ліцензіати, що вже мають досвід роботи на ринку добровільного страхування та відповідають певним додатковим вимогам. Для отримання можливості здійснення будь-якого з видів господарської діяльності, що визначені в статті 7 Закону про страхування, ліцензіат має знову як здобувач звернутися до органу ліцензування за отриманням права на їх здійснення. Саме тому такі види страхування і мають назву видів обов'язкового страхування.
На противагу подвійному тлумаченню поняття “обов'язкове страхування” в Україні міжнародний досвід говорить тільки про те, що обов'язкове страхування - це вимоги до громадян та суб’єктів господарювання з обов'язкового укладення ними відповідних договорів страхування у певних сферах.
Теперішня модель обов'язкового страхування в Україні є неефективною. За останні 10 років українські громадяни та компанії витратили понад 34 млрд грн на придбання полісів обов’язкового страхування. Було укладено майже 3 млрд. договорів. У результаті у вигляді компенсації клієнти отримали лише 11 млрд грн. У державі існує понад 40 видів обов’язкового страхування, але насправді функціонують лише 10 з них. Чому так? Уряд досі не затвердив порядки та правила обов’язкового страхування по 45% його видів. У інших випадках необхідність та доцільність проведення обов’язкового страхування відсутня.
Результатом якісних змін має стати побудова нової моделі обов'язкового страхування, яка буде визначати «обов'язкове страхування», як обов'язкові вимоги до фізичних і юридичних осіб щодо укладення ними договорів страхування у певних сферах. Компоненти такої моделі обов'язково повинні бути узгоджені з зобов'язаннями України в рамках імплементації Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
- Аналітична довідка ринку: завантажити
